Я отримаю собі воскові маски
Мені доведеться його очей, захованих за обличчям
не моє.
Смішні грати під мухою
з квітами:
Чи не інших людей
але поколювання, знову зробив
спогади
повернутися до скажіть мені, що минуле
все ще живі в моєму серці.
Не знімайте палець з лихом
Я Блед в моїх грудях:
покінчити з особою не більше ім'я
штовхає мене в тумані вечір
Хмарно морозу повітрі.
Іноді я жалкую, що занадто
скляні іграшки дороги
Привид за повторюваних мрія
швидкоплинні спогади
і мені жаль, немає більше сліз
тому що моє обличчя в даний час як
маски з воску.

Анджело Франческо Нарделлі

обов'язки і виробництва Адріана Новеллі

Режисер Андрій Галлі

З цього вірша чітко відображено участь автора в дуже сумна подія в його житті. Болем і почуттям глибоко стривожені його і дав йому великі ліричні акценти інтенсивності.
Поет швидко дізнається, ці почуття є лише частиною його внутрішнього життя і не допустити обміну з іншими країнами. Тому вчитися парканом із захисною маскою, усвідомлюючи, що це неминучий правила суспільства, щоб уникнути жалю, ні співчуття.

Статті:

• Любовна історія як шлях пізнання
• Як у сні я живу моєму житті
• Метафізичної поезії і Еудженіо Монтале
• Радість шум

Без коментарів »

Існує ще немає коментарів.

RSS стрічка коментарів до цієї статті. TrackBack URL

Залишити коментар або пов'язаних написати статтю